Українсько-латвійський бізнес-форум, який відбувся у Києві в торгово-промисловій палаті, зафіксував зміну формату взаємодії між країнами. Якщо раніше це була переважно підтримка, то зараз мова йде про практичну співпрацю — з конкретними проєктами, виробництвами і довгостроковими економічними зв’язками.
Один із ключових сигналів — Латвія відкрито позиціонує себе як платформа для виходу українських компаній на європейські ринки. Йдеться не лише про локальний ринок, а про доступ до Балтії, Скандинавії та ширшого економічного простору ЄС.
Зі свого боку, Україна залишається цікавою як ринок масштабу і швидкості: попит, виклики відбудови і здатність швидко адаптувати рішення формують середовище, яке доповнює більш структуровані європейські підходи.
На рівні урядів вже зафіксований перехід від гуманітарної взаємодії до економічного партнерства. Це означає запуск спільних виробництв, коопераційних проєктів і інвестиційних ініціатив.
У defence-секторі це має чітку логіку: на першому етапі — взаємодія між державами (government-to-government), далі — перехід до прямих бізнес-відносин.
Підписані на форумі меморандуми між Latvian Investment and Development Agency та українськими асоціаціями — ще один сигнал, що процес переходить у практичну фазу.
Окремий фокус, що відмітили представники Промавтоматики, — залежність від зовнішніх постачальників, зокрема китайських компонентів. На рівні галузі це вже не просто економічне питання, а стратегічний ризик: постачання можуть бути обмежені або припинені в будь-який момент.
Україна вже рухається у бік локалізації, але об’єктивно не закриває всі потреби — зокрема в складних компонентах і матеріалах. Це відкриває можливості для спільних виробництв, але водночас вимагає серйозних інвестицій і координації.
Ще один важливий аспект — зміна статусу продукції.
Багато цивільних рішень сьогодні використовуються військовими, і це автоматично переводить їх у категорію товарів подвійного призначення. Разом із цим зростає рівень регулювання.
Ризик у тому, що надмірні обмеження можуть сповільнити розвиток і експорт. Тому ключове питання — знайти баланс між безпекою і доступом до ринків.
На форумі звучала досить прагматична оцінка: до 70–80% нових оборонних компаній можуть зникнути після завершення війни. Причина — відсутність стабільного попиту на зовнішніх ринках.
Звідси логічний висновок: працювати над диверсифікацією потрібно вже зараз — як у продуктах, так і в ринках.
Для українських виробників цей форум дає кілька конкретних орієнтирів:
- вихід у ЄС відбувається через партнерства, а не самостійний експорт
- Латвія може бути ефективною точкою входу і масштабування
- defence-проєкти потребують інтеграції з державними механізмами
- локалізація виробництва стає критичною умовою розвитку
- dual-use напрям вимагає окремої уваги до регулювання і комплаєнсу
- диверсифікація продуктів і ринків — це не стратегія «на потім», а поточна задача
У підсумку, мова вже не про «вихід на європейський ринок» як ціль, а про побудову ролі в ньому через кооперацію, спільні виробництва і технологічне партнерство.
